Харків очима сучасників
Постійне посилання на розділhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/958
Переглянути
14 результатів
Результати пошуку
Документ Перемога : збірник творів харківських поетів(Харків: Харківське книжково-газетне видавництво, 1948)«…В чужім краю, в передгрозовій тиші, згадавши Харків, стали ми нараз і ближчі один одному й рідніші – це Батьківщина так ріднила нас. Ми згадували корпуси Держпрому, і нашу площу – світлу, золоту, і, школяреві кожному знайому, Тараса постать бронзову в саду…» (Михайло Аронс).Документ Збірник пісень Вітчизняної війни. Складено з творів композиторів Харкова до річниці визволення рідного міста від німецько-фашистських загарбників(Харків : Видавництво «Соціалістична Харківщина». Друкарня «Мистецтво»., 1944)"Напередодні Вітчизняної війни Харківська Спілка Радянських Композиторів являла собою один з найміцніших творчих колективів на Україні, що складався з 36-ти композиторів та музикознавців. Потрапивши під час евакуації до братніх національних республік Радянського Союзу, харківські композитори, з одного боку, значно збагатили свою музичну мову вивченням на місці музичного фольклору цих республік і, з другого боку, своєю творчістю внесли багато цінного в розвиток музичної культури братніх республік. Треба також відзначити творчу роботу харківських композиторів у військових частинах. Композитор Лебединець за свою роботу в Академії ім. Молотова та у військових частинах Середньоазіатської Військової Округи одержав звання заслуженого діяча мистецтв Узбекської РСР. На конкурсі в Ашхабаді на похідну червоноармійську пісню Мейтус одержав першу премію, а Файнтух на конкурсі Середньоазіатської Військової Округи за свою стройову пісню „Зеленые фуражки" одержав третю премію. Повернувшись до рідного Харкова, наші композитори, ще з більшим піднесенням і творчим підйомом взялись до творчої праці. За короткий час поновлення роботи Спілки з'явилось багато творів, значне місце серед яких складають твори, присвячені визволенню Харкова: Лебединець—„Харківським дивізіям"; Тіц—„Навіки наш"; Гайдамака—„Пісня про Харків"; Дашевський—„Последняя почесть" (пісня пам'яті генерала Ватутіна); Нахабін—„Ой, поля, ви, поля"; Борисов—„Вперед в наступленье". За час відновлення роботи Харківської Спілки Композиторів члени Спілки—музикознавці закінчили ряд цікавих науково-дослідницьких робіт. Так, наприклад, кандидат мистецтвознавчих наук, професор Міклашевський закінчив свою цікаву працю „Музичне життя Харкова" від його заснування до наших часів. Доцент Тюменева закінчила дослідницьку роботу на тему: „Чайковський і українська народна пісня". Цю збірку вибраних пісень Харківська Спілка Композиторів склала до річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників. До цієї знаменної роковини колектив харківських композиторів приходить, як що і не в тому складі, як це було до війни, але знову згуртований як і раніше, навколо Спілки Композиторів і сповнений творчого ентузіазму в ім'я Вітчизни, в ім'я перемоги над заклятим ворогом, яка вже не за горами".Документ Восстановим детские ясли(Москва : Издательство «Правда», 1944-01) Мухина, Е.Документ Как мы создали райпромкомбинат(Москва : Издательство «Правда», 1944-01) Данько, Віра; Данько, ВераДокумент Про віщо співають куранти(Харків : Харківське книжково-журнально-газетне видавництво, 1945) Донченко, Олесь Васильович"... Все ближче і ближче підходили до Харкова танкові дивізії окупантів. Все більше і більше з'являлося в депо поранених паровозів. Хвилюючись, Покусай з тривогою оглядав їхні пошкодження. Це були рани, здобуті в бою. Збиті труби, продірявлені тендери, побита скаллям снарядів обшивка... І тоді виринало дивне почуття: наче він бачив не машини, а живих людей — зранених, порубаних, понівечених, не знати за що скривджених... А ворог стояв уже біля воріт міста. Покусай бачив як воно змінилося. Де ви, знайомі гомінкі вулиці? На широких майданах вирито траншеї, брук перетинають їжаки з залізних рейок, протитанкові ями. Багато будинків визирають уже сліпими зіницями вибитих шибок. І з особливою глибиною відчув Покусай, яка страшна небезпека загрожує його рідному місту. Що — місту? Всю Батьківщину вкриває чорна лиховісна тінь. Що ж робити? Як захистити тебе, рідна земле?"Документ Звірства і злочини німецько-фашистських загарбників на Харківщині : збірник документів(Київ ; Харків : Українське Державне видавництво. Друкарня Державного видавництва «Комуніст», Харків., 1944) Управління Державними Архівами НКВС УРСРДокумент Сліди фашистських звірів : збірник статтів про німецький розбій у Харкові(Київ ; Харків : Українське Державне видавництво. Друкарня ім. Фрунзе, Харків., 1944)"23. VIII. 1943 р. Ми не спали всю ніч. Близька кулеметна і автоматна стрілянина свідчила, що до ранку все скінчиться. На світанку ми побачили у нашому дворі першого червоноармійця. Важко розказати, скільки поцілунків та обіймів припало йому. Жінки плакали... Швидше, швидше на вулицю. Як багато війська, машин... Рідні обличчя, рідна мова. Одна хвилююча сцена за одною. Блищать зірки на кашкетах. Невимовні почуття сповняють груди. Тому, хто не пережив жаху поневолення, важко зрозуміти це друге народження. Сонце сяє, як ніколи. Хоч з вулиць ще не зметено слідів минулого, проте все виглядає якось особливо, по-святковому. Ось і майдан Дзержинського. Він вщерть повний радісно схвильованих людей. Починається мітинг... „Тихше, тихше"... Говоритиме полковник, і раптом ми чуємо: — Товариші харків'яни!.. „Товариші"— це слово, як музика, вривається в душу, воно означає волю, воно означає честь, воно означає перемогу".Документ Здраствуй, Харків!(Харків : Українське державне видавництво, 1943) Нагнибіда, Микола ЛьвовичЗдраствуй Харків — красене мій, Місто юності України. Ще лунає поблизу бій, Ще жаріють, мов рани, руїни, Та змужнілі на полі війни, З сталінградським запалом у серці, Через площі проходять сини, Що тебе відстояли у герці. Микола НагнибідаДокумент Рідне місто : харківські письменники до річниці визволення Харкова(Харків : Видавництво "Соціалістична Харківщина", 1944)"Ще не всі загоїлися рани — залишки полону і боїв, та життям кипучим, многогранник відбудовчий рік вже напоїв город мій. Врятований з неволі, він сліди страждання ще не стер. Та для мене Харків ще ніколи не здавався кращим, ніж тепер". Липень 1944 року. Наталя Забіла.Документ Kharkov: une collection de documents et d'essais(Moscou : Éditions en Langues Étrangéres. Москва : Типография «Искра революции»., 1943)