Харків очима сучасників
Постійне посилання на розділhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/958
Переглянути
16 результатів
Результати пошуку
Документ Перемога : збірник творів харківських поетів(Харків: Харківське книжково-газетне видавництво, 1948)«…В чужім краю, в передгрозовій тиші, згадавши Харків, стали ми нараз і ближчі один одному й рідніші – це Батьківщина так ріднила нас. Ми згадували корпуси Держпрому, і нашу площу – світлу, золоту, і, школяреві кожному знайому, Тараса постать бронзову в саду…» (Михайло Аронс).Документ Збірник пісень Вітчизняної війни. Складено з творів композиторів Харкова до річниці визволення рідного міста від німецько-фашистських загарбників(Харків : Видавництво «Соціалістична Харківщина». Друкарня «Мистецтво»., 1944)"Напередодні Вітчизняної війни Харківська Спілка Радянських Композиторів являла собою один з найміцніших творчих колективів на Україні, що складався з 36-ти композиторів та музикознавців. Потрапивши під час евакуації до братніх національних республік Радянського Союзу, харківські композитори, з одного боку, значно збагатили свою музичну мову вивченням на місці музичного фольклору цих республік і, з другого боку, своєю творчістю внесли багато цінного в розвиток музичної культури братніх республік. Треба також відзначити творчу роботу харківських композиторів у військових частинах. Композитор Лебединець за свою роботу в Академії ім. Молотова та у військових частинах Середньоазіатської Військової Округи одержав звання заслуженого діяча мистецтв Узбекської РСР. На конкурсі в Ашхабаді на похідну червоноармійську пісню Мейтус одержав першу премію, а Файнтух на конкурсі Середньоазіатської Військової Округи за свою стройову пісню „Зеленые фуражки" одержав третю премію. Повернувшись до рідного Харкова, наші композитори, ще з більшим піднесенням і творчим підйомом взялись до творчої праці. За короткий час поновлення роботи Спілки з'явилось багато творів, значне місце серед яких складають твори, присвячені визволенню Харкова: Лебединець—„Харківським дивізіям"; Тіц—„Навіки наш"; Гайдамака—„Пісня про Харків"; Дашевський—„Последняя почесть" (пісня пам'яті генерала Ватутіна); Нахабін—„Ой, поля, ви, поля"; Борисов—„Вперед в наступленье". За час відновлення роботи Харківської Спілки Композиторів члени Спілки—музикознавці закінчили ряд цікавих науково-дослідницьких робіт. Так, наприклад, кандидат мистецтвознавчих наук, професор Міклашевський закінчив свою цікаву працю „Музичне життя Харкова" від його заснування до наших часів. Доцент Тюменева закінчила дослідницьку роботу на тему: „Чайковський і українська народна пісня". Цю збірку вибраних пісень Харківська Спілка Композиторів склала до річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників. До цієї знаменної роковини колектив харківських композиторів приходить, як що і не в тому складі, як це було до війни, але знову згуртований як і раніше, навколо Спілки Композиторів і сповнений творчого ентузіазму в ім'я Вітчизни, в ім'я перемоги над заклятим ворогом, яка вже не за горами".Документ Забота о семьях воинов(Москва : Издательство «Правда», 1941-09) Кулініченко, Олена; Кулиниченко, ЕленаДокумент Героический труд – залог победы над врагом(Москва : Издательство «Правда», 1941-08) Николаева, К.Документ На передовой фабрике [фабрика имени Осоавиахима. Харьков](Москва : Издательство «Правда», 1941-08) Голубчик, СарраДокумент Тыл от фронта неотделим(Москва : Издательство «Правда», 1941-08) Ткаченко, З.Документ Как я стала героем (Рассказ Героя Советского Союза Марии Щербаченко)(Москва : Издательство «Правда», 1944-07) Щербаченко, Марія Захарівна; Щербаченко, Мария Захаровна"Раньше я думала, что герои — это необыкновенные люди и обязательно из какого-нибудь знаменитого города. Но вот я, Маруся Щербаченко, ведь я была неприметная, тихая девушка, в колхозе работала и адрес мой незнаменитый — хутор Неждановка, Волчанского района, Харьковской области, в стороне от шляха... Теперь я хорошо знаю: героем может быть каждый, кто и сердцем и умом понял, как дорога ему родная земля и как ненавидит он врагов. Наш хутор был оккупированный. Боже ж мой, что там немцы вытворяли, какая страшная была жизнь. Душно мне стало, все кругом немило, всё постыло... Стали немцы молодёжь в Германию угонять, и я решила: не могу так, умру лучше, но не буду немецкой батрачкой и в Германию не желаю ехать". «Раніше я думала, що герої — це незвичайні люди і обов'язково з якогось знаменитого міста. області, осторонь шляху... Тепер я добре знаю: героєм може бути кожен, хто і серцем і розумом зрозумів, як дорога йому рідна земля і як ненавидить він ворогів. Наш хутор був окупований. Боже ж мій, що там німці витворяли, яке страшне було життя. Душно мені стало, все кругом немило, все набридло... Стали німці молодь у Німеччину викрадати, і я вирішила: не можу так, помру краще, але не буду німецькою батрачкою і в Німеччину не бажаю їхати».Документ Восстановим детские ясли(Москва : Издательство «Правда», 1944-01) Мухина, Е.Документ Как мы создали райпромкомбинат(Москва : Издательство «Правда», 1944-01) Данько, Віра; Данько, ВераДокумент Про віщо співають куранти(Харків : Харківське книжково-журнально-газетне видавництво, 1945) Донченко, Олесь Васильович"... Все ближче і ближче підходили до Харкова танкові дивізії окупантів. Все більше і більше з'являлося в депо поранених паровозів. Хвилюючись, Покусай з тривогою оглядав їхні пошкодження. Це були рани, здобуті в бою. Збиті труби, продірявлені тендери, побита скаллям снарядів обшивка... І тоді виринало дивне почуття: наче він бачив не машини, а живих людей — зранених, порубаних, понівечених, не знати за що скривджених... А ворог стояв уже біля воріт міста. Покусай бачив як воно змінилося. Де ви, знайомі гомінкі вулиці? На широких майданах вирито траншеї, брук перетинають їжаки з залізних рейок, протитанкові ями. Багато будинків визирають уже сліпими зіницями вибитих шибок. І з особливою глибиною відчув Покусай, яка страшна небезпека загрожує його рідному місту. Що — місту? Всю Батьківщину вкриває чорна лиховісна тінь. Що ж робити? Як захистити тебе, рідна земле?"