Харків очима сучасників
Постійне посилання на розділhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/958
Переглянути
10 результатів
Результати пошуку
Документ Збірник пісень Вітчизняної війни. Складено з творів композиторів Харкова до річниці визволення рідного міста від німецько-фашистських загарбників(Харків : Видавництво «Соціалістична Харківщина». Друкарня «Мистецтво»., 1944)"Напередодні Вітчизняної війни Харківська Спілка Радянських Композиторів являла собою один з найміцніших творчих колективів на Україні, що складався з 36-ти композиторів та музикознавців. Потрапивши під час евакуації до братніх національних республік Радянського Союзу, харківські композитори, з одного боку, значно збагатили свою музичну мову вивченням на місці музичного фольклору цих республік і, з другого боку, своєю творчістю внесли багато цінного в розвиток музичної культури братніх республік. Треба також відзначити творчу роботу харківських композиторів у військових частинах. Композитор Лебединець за свою роботу в Академії ім. Молотова та у військових частинах Середньоазіатської Військової Округи одержав звання заслуженого діяча мистецтв Узбекської РСР. На конкурсі в Ашхабаді на похідну червоноармійську пісню Мейтус одержав першу премію, а Файнтух на конкурсі Середньоазіатської Військової Округи за свою стройову пісню „Зеленые фуражки" одержав третю премію. Повернувшись до рідного Харкова, наші композитори, ще з більшим піднесенням і творчим підйомом взялись до творчої праці. За короткий час поновлення роботи Спілки з'явилось багато творів, значне місце серед яких складають твори, присвячені визволенню Харкова: Лебединець—„Харківським дивізіям"; Тіц—„Навіки наш"; Гайдамака—„Пісня про Харків"; Дашевський—„Последняя почесть" (пісня пам'яті генерала Ватутіна); Нахабін—„Ой, поля, ви, поля"; Борисов—„Вперед в наступленье". За час відновлення роботи Харківської Спілки Композиторів члени Спілки—музикознавці закінчили ряд цікавих науково-дослідницьких робіт. Так, наприклад, кандидат мистецтвознавчих наук, професор Міклашевський закінчив свою цікаву працю „Музичне життя Харкова" від його заснування до наших часів. Доцент Тюменева закінчила дослідницьку роботу на тему: „Чайковський і українська народна пісня". Цю збірку вибраних пісень Харківська Спілка Композиторів склала до річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників. До цієї знаменної роковини колектив харківських композиторів приходить, як що і не в тому складі, як це було до війни, але знову згуртований як і раніше, навколо Спілки Композиторів і сповнений творчого ентузіазму в ім'я Вітчизни, в ім'я перемоги над заклятим ворогом, яка вже не за горами".Документ Про віщо співають куранти(Харків : Харківське книжково-журнально-газетне видавництво, 1945) Донченко, Олесь Васильович"... Все ближче і ближче підходили до Харкова танкові дивізії окупантів. Все більше і більше з'являлося в депо поранених паровозів. Хвилюючись, Покусай з тривогою оглядав їхні пошкодження. Це були рани, здобуті в бою. Збиті труби, продірявлені тендери, побита скаллям снарядів обшивка... І тоді виринало дивне почуття: наче він бачив не машини, а живих людей — зранених, порубаних, понівечених, не знати за що скривджених... А ворог стояв уже біля воріт міста. Покусай бачив як воно змінилося. Де ви, знайомі гомінкі вулиці? На широких майданах вирито траншеї, брук перетинають їжаки з залізних рейок, протитанкові ями. Багато будинків визирають уже сліпими зіницями вибитих шибок. І з особливою глибиною відчув Покусай, яка страшна небезпека загрожує його рідному місту. Що — місту? Всю Батьківщину вкриває чорна лиховісна тінь. Що ж робити? Як захистити тебе, рідна земле?"Документ Звірства і злочини німецько-фашистських загарбників на Харківщині : збірник документів(Київ ; Харків : Українське Державне видавництво. Друкарня Державного видавництва «Комуніст», Харків., 1944) Управління Державними Архівами НКВС УРСРДокумент Здраствуй, Харків!(Харків : Українське державне видавництво, 1943) Нагнибіда, Микола ЛьвовичЗдраствуй Харків — красене мій, Місто юності України. Ще лунає поблизу бій, Ще жаріють, мов рани, руїни, Та змужнілі на полі війни, З сталінградським запалом у серці, Через площі проходять сини, Що тебе відстояли у герці. Микола НагнибідаДокумент Рідне місто : харківські письменники до річниці визволення Харкова(Харків : Видавництво "Соціалістична Харківщина", 1944)"Ще не всі загоїлися рани — залишки полону і боїв, та життям кипучим, многогранник відбудовчий рік вже напоїв город мій. Врятований з неволі, він сліди страждання ще не стер. Та для мене Харків ще ніколи не здавався кращим, ніж тепер". Липень 1944 року. Наталя Забіла.Документ Kharkov: une collection de documents et d'essais(Moscou : Éditions en Langues Étrangéres. Москва : Типография «Искра революции»., 1943)Документ Бои за Харьков(Москва: ОГИЗ Государственное издательство политической литературы, 1943) Карпов, Александр Яковлевич; Карпов, Олександр ЯковичДокумент Судовий процес про звірства німецько-фашистських загарбників на території м. Харкова і Харківської області в період їх тимчасової окупації(Київ ; Харків : Українське державне видавництво , друкарня ім. Фрунзе, 1944)Після вигнання німецько-фашистських загарбників з міста Харкова і Харківської області в Надзвичайну Державну Комісію по встановленню і розслідуванню злочинств німецько-фашистських загарбників та їх спільників почали надходити матеріали про те, що в період окупації міста Харкова та Харківської області німецьке командування і гестапівці в особі командира дивізії СС «Адольф Гітлер»—обергруппенфюрера Дітріха, командира дивізії СС «Мертва голова»—генерал-лейтенанта Сімона, начальника Харківської «зондеркоманди СД» — штурмбаннфюрера Ханебіттера, начальника групи таємної польової поліції міста Харкова — комісара поліції Кархана, начальника 560 групи таємної польової поліції — комісара поліції Меріца, заступника начальника групи німецької таємної польової поліції м. Харкова — секретаря поліції Вульфа, чиновника групи таємної польової поліції в м. Харкові — Рецлава Рейнгарда, офіцера контррозвідки німецької армії Лангхельда Вільгельма, заступника командира роти СС Ріца Ганса, за участю зрадника — шофера Харківської «зондеркоманди СД» Буланова М., по-звірячому винищили шляхом отруєння окисом вуглецю в «душогубках», розстрілами та повішенням десятки тисяч радянських громадян, в тому числі жінок, стариків, дітей та поранених червоноармійців, які були на лікуванні в госпіталях міста Харкова, а також арештованих, ув'язнених в тюрмах гестапо.Документ Лист до населення міста Харкова [від групи письменників і діячів України, 10 серпня 1943 р.](Воронізький фронт, 1943)Документ Твоя родная земля. Краснозаводский избирательный округ(Харків : Харківське книжково-журнально-газетне видавництво, 1945) Писаревский, Л.