4. Рідкісні видання Харкова ХХ ст.
Постійне посилання колекціїhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/1625
Переглянути
30 результатів
Результати пошуку
Документ Второе рождение [Трудовая коммуна им. Ф.Э. Дзержинского, Харьков] : сборник статей(Харьков : Книжная фабрика Партиздата ЦК КП(б)У им. Г.И. Петровского, 1932) Трудовая коммуна им. Ф.Э. Дзержинского; Трудова комуна ім. Ф.Е. Дзержинського; Бачелис, Илья Израилевич; Бачеліс, Ілля Ізраїльович; Шаховский С.; Гольдфарб Л.20 октября 1927 г. Назначение первого персонала в Коммуну. Этот персонал был невелик: заведующий Коммуной А. С. Макаренко, воспитатель Т.Д. Татаринов, завхоз из Ахтырки – Опришко и из Ахтырки же повар. 25 декабря 1927 г. – прибытие в Коммуну первой партии коммунаров из колонии им. Горького – 50 мальчиков и 10 девочек… 15 января 1928 г. организация орекстра коммунаров. Около 30 труб белого металла составили первое музыкальное багатство коммунаров. Появился и В.Т. Левшаков – несменяемый с тех пор капельмейстер…10 апреля 1930 г. – введение зарплаты для коммунаров… 20 января 1932 г. число коммунаров достигло 300 человек. 20 жовтня 1927 р. Призначення першого персоналу Комуну. Цей персонал був невеликий: завідувач Комуної А. С. Макаренко, вихователь Т.Д. Татаринів, завгосп з Охтирки – Опришко та з Охтирки ж кухар. 25 грудня 1927 р. – прибуття до Комуни першої партії комунарів із колонії ім. Горького – 50 хлопчиків та 10 дівчаток… 15 січня 1928 р. організація орекстра комунарів. Близько 30 труб білого металу склали перше музичне багатство комунарів. З'явився і В.Т. Левшаков - незмінний відтоді капельмейстер ... 10 квітня 1930 - введення зарплати для комунарів ... 20 січня 1932 число комунарів досягло 300 осіб.Документ Старі хати Харкова(Харків : Друкарня Наркомосвіти, 1922) Таранушенко, Стефан Андрійович"Відсутність публікацій точних креслеників й незначна кількість виданих фотографій робить неможливим наукове штудіювання нашого хатнього будівництва. Завдання нашого часу — заповнити сю прогалину. Досліди над харківськими хатами показали, що систематичне й раціонально переведене дослідження їх може дати добрий і значний матерьял для штудій над еволюцією українського будівництва. Між ними зустрічаємо ряд будов, утворених майстрами-артистами; такі заслуговують виділення в окрему групу —в число „Памяток українського мистецтва". Друга, більш численна група, не визначаючись яскравими рисами, всеж-таки чимало дає для розуміння будівельного стилю наших старих хат; сі війдуть в „Матерьяли до історії українського мистецтва". Дослідження хатнього будівництва на Слобожанщині закроювалося нами в 1920 р. в Архитектурній Секції Харьківського Губ.К.О.П.М.І.С'а на широку скалю: малось на думці перевести реєстрацію, а слідом за нею і точне обмірювання, фотографування, зарисовки й опис всіх найважнійших старих хат Харкова, а після й губернії. На жаль з сього плану пощастило виконати дуже мало: зареєстровано й зафотографовано всі старі хати Харькова, з них девять обміряно (одну з обміряних хат ми випустили в світ минулого року, вісім публікуємо нині). Остання частина наміченої роботи не була виповнена і надіятись на продовження її в близькому будучому не має ніяких підстав. Чи пощастить опублікувати хоч найцікавійше з того, що нами вже було зібрано? Обслідування хатнього будівництва Харькова переведене було пишучим сі рядки при найближчій участи й допомозі В. К. Троценка, котрий керував обмірами й викреслюванням, він же подав нам матерьял до опису хат. З опублікованих тут вісьми хат 5, 7, 8 допомогав обмірювати й викреслювати В. Соловьїв, 2, 3 — П. Соколов, 6 — О. Степанова; останні обмірені й викреслені самим В. К. Троценком. Для цінкографії ряд креслеників підготовлено було К. А. Барманом та С. В. Григорьївим. Всим названим особам за їх допомогу складаю тут свою найщирішу подяку". С. Т.Документ Пам'ятки мистецтва старої Слобожанщини(Харків : Харківська експериментальна школа-клуб друкарської справи, 1922) Таранушенко, Стефан АндрійовичСтефа́н Андрі́йович Тарану́шенко (*9 (22-го за новим стилем) грудня 1889, Лебедин — † 13 жовтня 1976, Київ), мистецтвознавець (зокрема знавець української архітектури) і музейник родом з Лебедина (Харківщина); закінчив Харківський Університет (1916). 1920 — 33 дир. Держ. Музею Укр. Мистецтва і співр. (з 1921) н.-д. катедри історії української культури в Харкові; 1924 — 29 проф. Харківського Художнього Інституту. Таранушенко досліджував народне будівництво (зокрема на Харківщині), дерев'яні храми, кам'яну архітектуру, народне прикладне мистецтво, творчість окремих митців.Документ Українська шампань(Харків : Державне видавництво України. Перша друкарня Державного видавництва України імені Г.І. Петровського, 1930) Божко, СаваШампанню зветься одна з провінцій Франції, дуже багато на виноградники та уславлена своїми („шампанськими") винами. У нас на Україні „Українською Шампанню" прозвали район на лівому березі низового Дніпра, так само уславлений виноградниками та виноробством. Восені 1929 року на виноградниках „Української Шампані", в Основі зокрема, відбувся величезний страйк, що сколихнув широкі лави не лише сільсько-господарського пролетаріяту, але мобілізував навколо себе увагу всього робітництва України та РСРР. Історія розвитку виноградарства, що його капіталістичні форми збереглися аж до 1929 року, умови роботи і боротьби сільсько-господарського пролетаріяту — та колосально-політична школа, яку батраки пройшли підчас страйку на виноградниках української Шампані, оскільки цікаві, що ми вважаємо за свій обов'язок присвятити радянським читачам, зокрема наймитам, оцю брошуру.Документ Трактороград(Харків : ДВОУ Державне видавництво «Пролетар», 1931) Мусьев, С.; Мус'єв, С.При виборі місця для розташування майбутнього соціалістичного міста, що йому ми поки даємо умовну назву „Трактороград", одним із головних міркувань було те, що обслуговуваний містом тракторний завод буде збудований в шости кілометрах од Харкова, на так званому Лосевому майдані. Десятки тисяч робітників і службовців тракторного й інших заводів, розташованих на майдані та інших адміністративних і соціяльно-культурних установ, що обслуговують Тракторобуд, оселяться в новім місті. Це висуває потребу максимального наближення міста до території заводу. З цієї потреби виникло два варіянти. Перший варіянт — збудувати місто на вільних масивах, що прилягають до східніх підвищених околиць Харкова, на Салтівському майдані. Другий варіянт — збудувати місто на території Лосевого майдану, на південь від тракторного заводу. Обидва варіянти рівноцінні щодо вартости всього будівництва. Будування соціялістичного міста, виходячи з розрахунку стотисячного населення, на Лосевому майдані орієнтовно коштуватиме 185.668 тисяч крб. Таку ж приблизно суму коштуватиме й будування міста на Салтівському майдані. Вибір припав на Лосевий майдан, і от з яких причин. Не даючи ніяких економічних переваг, будування міста на Салтівському майдані зв'язане з дуже гострою транспортною проблемою. Створюються величезні утруднення в справі перекидання робітників на місце роботи, Це перекидання забере в робітників по дві години часу, і зокрема обідню перерву не можна буде доцільно використати. Щоб дати можливість її доцільно використати, треба спеціяльно на території заводу збудувати низку додаткових установ харчування і культурного відпочинку на величезне число робітників. Опріч усього, Салтівський майдан перебуває в близькім сусідстві з невпорядкованими околицями Харкова і небезпечний щодо малярії заболоченими річками, що є в цьому районі. Зрозуміло, що абсолютно недоцільно будувати нове соціялістичне місто поблизу малярійних джерел і, звичайно, вибір припав на Лосевий майдан. Це місце своїм розташуванням не являє ніякої небезпеки для здоров'я населення, а щодо близькости до промислових підприємств, то, як запевняють високоавторитетні наукові сили, відокремлення промислового кварталу від житлового недоцільне, бо заходи охорони праці роблять сучасне виробництво безпечним для здоров'я людини. Крім того, питання транспортного зв'язку нового міста з Харковом розв'язується просто. Зв'язок із столицею буде забезпечено правильним курсуванням двох ваґонів трамвайних потягів з інтервалом на 20 хвилин. За орієнтовними підрахунками, для цього треба 6 моторових і стільки ж причіпних трамвайних ваґонів. Зв'язок нового міста з Харковом буде ще здійснюватись за допомогою асфальто-бетонного шосе і залізниць.Документ Харківський тракторний велетень(Харків : Видавництво «Український робітник», 1930)Один з нових велетнів — Харківський Тракторобуд — з весни 1930 року почали будувати на Україні біля станції Лосеве за б кілометрів від Харкова. Цей завод щороку випускатиме 50.000 тракторів по 30 механічних коней кожен. Де становить півтора мільйони механічних коней, які щороку з заводу виходитимуть на колгоспівські лани. 500 поїздів по 50 вагонів кожен вивозитимуть щорічну продукцію заводу. Кожні 5-6 хвилин завод випускатиме готовий трактор, а за день новий соціалістичний велетень промисловости даватиме сільському господарству 140 тракторів. Радянські трактори будуть значно дешевші від закордонних. Приміром, закордонний трактор „Катерпіллер" (американська фірма) з приставкою на місце в СРСР коштує 4830 карбованців, а радянський трактор виробництва Харківського заводу коштуватиме з приставкою до колгоспу тільки 2940 карбованців.Документ Кузня героїв. Збірник робітників-ударників Тракторобуду, покликаних до літератури(Харків : Видавництво пролетарських письменників «ГАРТ», 1931) Городской, Яків Зинов'євич; Бірюков, Михайло ОлексійовичТракторобуд не міг не відгукнутися й на призов ударників до літератури. Люди будівництва взялися й до пера. Тут, власне, ми підходимо до роботи тракторобудівського літгуртка, що е невід'ємна від лункого сьогодні («гудящей были») всього будівництва. Літературний гурток ХТЗ почав і провадив усю свою роботу, як гурток ВУСППівський. Це надало йому ознак, властивих основній провідній організації пролетарської літератури на Україні — ВУСПП'у. Літгуртком керувала бриґада письменників - членів ВУСПП'у (Я. Городской, М. Бірюков, Соколов, Б. Цуккер, деякий час — І. Микитенко, С. Радугін). Спочатку основне ядро літгуртківців становили будівельники. В міру того, як росли цехи, до гуртка приходили вже металісти. Найважніше те, що гурток зростав коштом ударників, штурмовиків. Часто-густо наші товариші приходили на гурток просто з штурму, з гуртка — на штурм. Тематика наших ударників — бойова, виробнича. Подолання труднощів на будівництві взимку, війна з проривами, героїзм ударних бриґад — ось майже незмінний зміст творів гуртківців. Пізніше почали писати про монтаж, про опанування техніки, навчання.Документ Ентузіасти тракторного велетня ХТЗ(Харків : Український робітник, 1931) Потапенко, Р.Я.; Свистун, Пантелеймон Іванович; Петенський, І.Гігант, розрахований на щоденний випуск 140 тракторів або 50.000 на рік, завод, який має що 6 хвилин спускати з конвеєра один трактор, волею робітничої кляси за проводом комуністичної партії мусів був збудований лише за 12 місяців. Строки збудування були жорсткі. Першого липня 1931 року треба було закінчити основне промислове будівництво, а 1 жовтня пустити завод. Така була директива партії й уряду.Документ Звіт за другий операційний рік (1-е жовтня 1923 р. – 1-е жовтня 1924 р.) [Всеукраїнської кооперативної книготорговельної та видавничої спілки «Книгоспілки»](Харків : Друкарня-літографія «Книгоспілка», 1925) Всеукраїнська кооперативна книготорговельна та видавнича спілка «Книгоспілка»Документ Швед (семейное слободское предание). Исторический этюд начала XVIII века. Из жизни старой Харьковщины(Харьков : Типография Б. Бенгис, 1914) Витин, А.Після Полтавської битви вся Україна була сповнена прийшлим людом найрізноманітнішого походження. Відсталі від полків, поранені, хворі, втікачі тисячами наповнювали села, міста та хутори Слобідської України. Все це говорило на чужій Україні говірці, та простодушні хохли по своєму вирішували, хто наш і хто не наш: хреститися на церкву, тримати пости — це „наш”, „жере” у п'ятницю молоко, не хреститься побожно на другий, після першого „чортогону”, призовний дзвін - це "не наш".
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »