В атаку на гарби й вибої. Серія автодоровських віршів

Abstract

Живу за 40 кілометрів від столиці, це — що й казать — передмістя, до якого мусили б ходити трамваї, автобуси, але наша країна бідна, і село-передмістя іще не снило про трамвайні рейки, чи тракти. Воно знає тільки шляхи дідівські, які, восени й по-весні перетворюються в багна, а влітку дарують куряви хмари чи прохожому, чи проїжджому; то ж, треба братись за діло брукувати шляхи, прокладати рейки, нічого спати: соціялізм перед лицем країни! Попливуть по рейках трамваї за десятки кілометрів від столиці і в край колишній вишневих садків з собою принесуть автомобілі, автобуси запах гуми й бензини, наплинуть на степ сараною велосипедисти, мотоциклісти, понесемо культуру в нетри і «автодор» це ж для кого, як не для нас, саме перше на порядку денному питання. Ол. Корж.