Про південно-російські степи та про маєтки герцога Ангальт-Кетенського, що знаходяться в Таврії (написано в січні 1842-го)

Abstract

Можливо, ні про одну країну Европи немає більш неповних і ненадійних сільсько-господарських відомостей, ніж про південно-російські степи. Новітні описувачі намагаються довести, немов усі степи можуть конкурувати з найродючішими частинами Европи, коли тільки як слід до них братися, і вони подають багато окремих деталів, що на їх підставі хочуть довести справедливість свого твердження. Вони не згадують про те, що величезні простори степів можуть мати в різних місцях різний склад ґрунту та різний клімат, і що різні инші обставини можуть робити окремі частини їх то придатними, то непридатними для культури; випадкові явища й винятки вони подають, як приклади для характеристики цілого степу. Той, хто знайомий з сільським господарством, при дальшому обмірковуванні може й не повірить описам, у яких багацько неправдивого — бо неможливе він помітить. Властивості степів стають тільки тоді зрозумілі, коли всі відомі їх особливості оглянути заразом. Але такий повний і точний огляд можливий тільки на певній, точно обмеженій і не дуже великій площі; бо пункти, що лежать один від одного на 100 верст по прямій лінії, мають уже дуже різні кліматичні умови. Різні ґрунти бувають близько один від одного, часто без жодних переходів. Коли-ж обмежуються на загальний опис, неточність є неминуча. Мандрівників треба дуже остерігати, щоб вони не покладалися на саме розпитування, не сполучене з власними, докладнішими дослідами, бо тутешні великі землевласники дуже люблять вихвалятися. Політика їхня — затаювати правду: скрізь у Росії люблять будувати проекти; багацько поміщиків витрачають більше, ніж можуть, і збираються покривати свої дефіцити через краще оброблення землі, що незабаром повинно початися. Але вони не згадують, хоча й добре розуміють, або принаймні відчувають, що природа врешті ставить межі і кращому обробленню. Теетцман Франц.