Главнейшие выводы полевых опытов 1913–1917 г.

Abstract

Харківська дослідна станція розташована за 3 версти від міста Харкова в лісостеповій частині України. Грунт станції - середній суглинистий чорнозем (з 5-7% гумусу) дуже поширений у Харківській, південній частині Курської, східній половині Полтавської губерній та західній частині Воронезької. Опадів (дощу та снігу) на дослідній станції випадає на рік у середньому 461 мм. (СР 1912-1921 р.) і вони розподіляються за часом так, як зазвичай в цих губерніях. Земля станції до заснування останньої — перебувала протягом багатьох років у користуванні селян, які орендували її у Харкова. Земля не удобрювалася і сильно засмічена, як звичайні селянські землі. Всі досліди (крім, звичайно, спеціальних) ведуться станцією тільки з місцевими звичайними сортами хлібів (місцевий 2 рядний ячмінь, білоколоса звичайна яра пшениця, місцеве селянське жито тощо). Зважаючи на все сказане, зроблені в цій роботі висновки можуть бути цілком додані до всіх селянських господарств, що знаходяться в лісостеповій частині Харківської, Полтавської, Курської та Воронезької губерній, і мають ґрунтом суглинистий чорнозем.