7. Видання гражданського друку

Постійне посилання на розділhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/7

Видання, що надруковані гражданським шрифтом, який було введено в Росії для друкування книжок світського змісту, внаслідок проведеної у 1708-1710 рр. Петром I реформи азбуки і друку (книги та періодичні видання до 1830 р.)

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 24
  • Ескіз
    Документ
    Начертание жизни Иосифа II, Императора Римского
    (Во граде Святаго Петра, 1792) б/а
    "Его Сиятельству Двора Ея Императорского Величества Гофмейстеру, Действительному Тайному Советнику, Государственной Коллегии Иностранных дел второму Присутствующему Над Почтами главному Директору, Комиссии о дорогах Члену, и Орденов, св. Апостола Андрея; Св. Александра Невского, и Св. Равноапостольнаго Князя Владимира I-й степени Кавалеру. Графу Александру Андреевичу Безбородку, милостивому государю". (Стрелевский Иван).
  • Ескіз
    Документ
    Краткое известие о достопамятных приключениях капитана д’Сивиля, трижды умершего; и проч.
    (Москва : В унив. тип. у В. Окорокова, 1791) б/а
    Конволют РК ХГУ 469857. З фонду Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
  • Ескіз
    Документ
    Украинский вестник на 1816 год. Книги 8, 9, 10, 12
    (Харьков : В Университетской типографии, 1816) б/а
    «Украинский вестник» (1816-1819 рр.) – перший на Україні літературно-художній, науковий та громадсько-політичний місячник, видання якого тривало чотири роки. Ініціатором його видання був професор словесності Харківського університету Іван Срезневський (1770-1820), видавцями-редакторами – талановиті публіцисти й організатори Євграф Філомафітський (1790-1831), Розумник Гонорський (1791-1819). Журнал мав відділи науки й мистецтва, красного письменства і “суміші”. Першим із тогочасних видань «Украинский вестник» відкрив відділ місцевої хроніки – харківські записки, котрий вів Григорій Квітка-Основ’яненко. Певний час існував також відділ дитячого читання, а потім – закордонних відомостей. Тираж журналу – 500 примірників, поширювався по всіх містах Слобідської України, Півдня Росії, а також у Петербурзі, Москві, Ризі, Варшаві, Тифлісі та ін. «Украинский вестник» користувався широкою популярністю. Найбільшим здобутком журналу слід назвати публікацію на його сторінках естетичних праць Р.Гонорського, художньої прози І.Вернета, української поезії П.Гулака-Артемовського. Сміливі виступи журналу привернули увагу місцевої та столичної цензури і на початку 1820-го року було “припинено його негайно”.
  • Ескіз
    Документ
    Украинский вестник на 1816 год. Книжка двенадцатая. Месяц декабрь
    (Харьков : В Университетской типографии, 1816-12) б/а
    «Украинский вестник» (1816-1819 рр.) – перший на Україні літературно-художній, науковий та громадсько-політичний місячник, видання якого тривало чотири роки. Ініціатором його видання був професор словесності Харківського університету Іван Срезневський (1770-1820), видавцями-редакторами – талановиті публіцисти й організатори Євграф Філомафітський (1790-1831), Розумник Гонорський (1791-1819). Журнал мав відділи науки й мистецтва, красного письменства і “суміші”. Першим із тогочасних видань «Украинский вестник» відкрив відділ місцевої хроніки – харківські записки, котрий вів Григорій Квітка-Основ’яненко. Певний час існував також відділ дитячого читання, а потім – закордонних відомостей. Тираж журналу – 500 примірників, поширювався по всіх містах Слобідської України, Півдня Росії, а також у Петербурзі, Москві, Ризі, Варшаві, Тифлісі та ін. «Украинский вестник» користувався широкою популярністю. Найбільшим здобутком журналу слід назвати публікацію на його сторінках естетичних праць Р.Гонорського, художньої прози І.Вернета, української поезії П.Гулака-Артемовського. Сміливі виступи журналу привернули увагу місцевої та столичної цензури і на початку 1820-го року було “припинено його негайно”.
  • Ескіз
    Документ
    Украинский вестник на 1816 год. Книжка десятая. Месяц октябрь
    (Харьков : В Университетской типографии, 1816-10) б/а
    «Украинский вестник» (1816-1819 рр.) – перший на Україні літературно-художній, науковий та громадсько-політичний місячник, видання якого тривало чотири роки. Ініціатором його видання був професор словесності Харківського університету Іван Срезневський (1770-1820), видавцями-редакторами – талановиті публіцисти й організатори Євграф Філомафітський (1790-1831), Розумник Гонорський (1791-1819). Журнал мав відділи науки й мистецтва, красного письменства і “суміші”. Першим із тогочасних видань «Украинский вестник» відкрив відділ місцевої хроніки – харківські записки, котрий вів Григорій Квітка-Основ’яненко. Певний час існував також відділ дитячого читання, а потім – закордонних відомостей. Тираж журналу – 500 примірників, поширювався по всіх містах Слобідської України, Півдня Росії, а також у Петербурзі, Москві, Ризі, Варшаві, Тифлісі та ін. «Украинский вестник» користувався широкою популярністю. Найбільшим здобутком журналу слід назвати публікацію на його сторінках естетичних праць Р.Гонорського, художньої прози І.Вернета, української поезії П.Гулака-Артемовського. Сміливі виступи журналу привернули увагу місцевої та столичної цензури і на початку 1820-го року було “припинено його негайно”.
  • Ескіз
    Документ
    Украинский вестник на 1816 год. Книжка девятая. Месяц сентябрь
    (Харьков : В Университетской типографии, 1816-09) б/а
    «Украинский вестник» (1816-1819 рр.) – перший на Україні літературно-художній, науковий та громадсько-політичний місячник, видання якого тривало чотири роки. Ініціатором його видання був професор словесності Харківського університету Іван Срезневський (1770-1820), видавцями-редакторами – талановиті публіцисти й організатори Євграф Філомафітський (1790-1831), Розумник Гонорський (1791-1819). Журнал мав відділи науки й мистецтва, красного письменства і “суміші”. Першим із тогочасних видань «Украинский вестник» відкрив відділ місцевої хроніки – харківські записки, котрий вів Григорій Квітка-Основ’яненко. Певний час існував також відділ дитячого читання, а потім – закордонних відомостей. Тираж журналу – 500 примірників, поширювався по всіх містах Слобідської України, Півдня Росії, а також у Петербурзі, Москві, Ризі, Варшаві, Тифлісі та ін. «Украинский вестник» користувався широкою популярністю. Найбільшим здобутком журналу слід назвати публікацію на його сторінках естетичних праць Р.Гонорського, художньої прози І.Вернета, української поезії П.Гулака-Артемовського. Сміливі виступи журналу привернули увагу місцевої та столичної цензури і на початку 1820-го року було “припинено його негайно”.
  • Ескіз
    Документ
    Украинский вестник на 1816 год. Книжка восьмая. Месяц август
    (Харьков : В Университетской типографии, 1816-07) б/а
    «Украинский вестник» (1816-1819 рр.) – перший на Україні літературно-художній, науковий та громадсько-політичний місячник, видання якого тривало чотири роки. Ініціатором його видання був професор словесності Харківського університету Іван Срезневський (1770-1820), видавцями-редакторами – талановиті публіцисти й організатори Євграф Філомафітський (1790-1831), Розумник Гонорський (1791-1819). Журнал мав відділи науки й мистецтва, красного письменства і “суміші”. Першим із тогочасних видань «Украинский вестник» відкрив відділ місцевої хроніки – харківські записки, котрий вів Григорій Квітка-Основ’яненко. Певний час існував також відділ дитячого читання, а потім – закордонних відомостей. Тираж журналу – 500 примірників, поширювався по всіх містах Слобідської України, Півдня Росії, а також у Петербурзі, Москві, Ризі, Варшаві, Тифлісі та ін. «Украинский вестник» користувався широкою популярністю. Найбільшим здобутком журналу слід назвати публікацію на його сторінках естетичних праць Р.Гонорського, художньої прози І.Вернета, української поезії П.Гулака-Артемовського. Сміливі виступи журналу привернули увагу місцевої та столичної цензури і на початку 1820-го року було “припинено його негайно”.
  • Ескіз
    Документ
    Украинский вестник на 1816 год. Книги 2, 3, 4, 7
    (Харьков : В Университетской типографии, 1816) б/а
    10 числа июня в 5 часов утра город наш был обрадован прибытием Его Императорского Высочества, Государя Великого Князя Николая Павловича. Городские жители, ожидавшие с великим нетерпением прибытия Высокого Посетителя, горя желанием узреть Брата обожаемого всеми Монарха, толпами собирались к назначенному для пребывания Его Высочества дому… (Василий Муратов).
  • Ескіз
    Документ
    Украинский вестник на 1816 год. Часть третья. Месяц июль
    (Харьков : В университетской типографии, 1816) б/а
    10 числа июня в 5 часов утра город наш был обрадован прибытием Его Императорского Высочества, Государя Великого Князя Николая Павловича. Городские жители, ожидавшие с великим нетерпением прибытия Высокого Посетителя, горя желанием узреть Брата обожаемого всеми Монарха, толпами собирались к назначенному для пребывания Его Высочества дому… (Василий Муратов).
  • Ескіз
    Документ
    Украинский вестник на 1816 год. Часть вторая. Месяц апрель
    (Харьков : В университетской типографии, 1816) б/а
    «Украинский вестник» (1816-1819 рр.) – перший на Україні літературно-художній, науковий та громадсько-політичний місячник, видання якого тривало чотири роки. Ініціатором його видання був професор словесності Харківського університету Іван Срезневський (1770-1820), видавцями-редакторами – талановиті публіцисти й організатори Євграф Філомафітський (1790-1831), Розумник Гонорський (1791-1819). Журнал мав відділи науки й мистецтва, красного письменства і “суміші”. Першим із тогочасних видань «Украинский вестник» відкрив відділ місцевої хроніки – харківські записки, котрий вів Григорій Квітка-Основ’яненко. Певний час існував також відділ дитячого читання, а потім – закордонних відомостей. Тираж журналу – 500 примірників, поширювався по всіх містах Слобідської України, Півдня Росії, а також у Петербурзі, Москві, Ризі, Варшаві, Тифлісі та ін. «Украинский вестник» користувався широкою популярністю. Найбільшим здобутком журналу слід назвати публікацію на його сторінках естетичних праць Р.Гонорського, художньої прози І.Вернета, української поезії П.Гулака-Артемовського. Сміливі виступи журналу привернули увагу місцевої та столичної цензури і на початку 1820-го року було “припинено його негайно”.