Харківська та сусідні губернії
Постійне посилання колекціїhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/1631
Переглянути
8 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Известия из уездов. Волчанск, 5 февраля 1859 г.(Харьков, 1859-02-21) Иваненков, Григорий; Іваненків, Григорій«Пространство, где расположен теперь г. Волчанск, как рассказывают старожилы, было некогда совершенно безлюдно, усеяно лесами и болотистыми топями; почти никто не посещал этого места, лишь иногда татары, рыскавшие по окрестным местам для снискания добычи, нарушали его уединение. Еще задолго до основания Волчанска, поселился здесь казак, проведший лучшую молодость в бранных подвигах. Тогдашнее смутное положение Украины заставило его избрать это безлюдное место своим жилищем». «Простір, де розташований тепер м. Вовчанськ, як розповідають старожили, був колись абсолютно безлюдний, усіяний лісами та болотистими топями; майже ніхто не відвідував цього місця, лише іноді татари, що нишпорили по навколишніх місцях для здобування видобутку, порушували його усамітнення. Ще задовго до заснування Вовчанська оселився тут козак, який провів найкращу молодість у подвигах. Тодішнє невиразне становище України змусило його обрати це безлюдне місце своїм житлом».Документ История Харьковской губернии. (Продолжение [3])(Харьков, 1857-02-09)Документ Исторический очерк Харьковской губернии(Харьков: Издательство «Союз» Харьковского Кредитного Союза Кооперативов, 1918) Барвинский, Виктор Александрович; Барвінський, Віктор ОлександровичДокумент История края [Слобожанщина](Харьков: Издательство «Союз» Харьковского Кредитного Союза Кооперативов. Типография «Печатное Дело», 1918) Федоровский, Александр Семенович; Барвинский, Виктор Александрович; Федоровський, Олександр Семенович; Барвінський, Віктор ОлександровичДокумент Конспект растений дикорастущих и разводимых в окрестностях Харькова и в Украине(Харьков: Университетская типография, 1859) Черняев, Василий Матвеевич; Черняєв, Василь МатвійовичДокумент Пам'ятки мистецтва старої Слобожанщини(Харків : Харківська експериментальна школа-клуб друкарської справи, 1922) Таранушенко, Стефан АндрійовичСтефа́н Андрі́йович Тарану́шенко (*9 (22-го за новим стилем) грудня 1889, Лебедин — † 13 жовтня 1976, Київ), мистецтвознавець (зокрема знавець української архітектури) і музейник родом з Лебедина (Харківщина); закінчив Харківський Університет (1916). 1920 — 33 дир. Держ. Музею Укр. Мистецтва і співр. (з 1921) н.-д. катедри історії української культури в Харкові; 1924 — 29 проф. Харківського Художнього Інституту. Таранушенко досліджував народне будівництво (зокрема на Харківщині), дерев'яні храми, кам'яну архітектуру, народне прикладне мистецтво, творчість окремих митців.Документ Историческое обозрение гражданского устроения Слободской Украины, со времени ея заселения до преобразования в Харьковскую губернию(Харьков, 1839) Срезневский, Измаил Иванович; Срезневський, Ізмаїл ІвановичДокумент Как я стала героем (Рассказ Героя Советского Союза Марии Щербаченко)(Москва : Издательство «Правда», 1944-07) Щербаченко, Марія Захарівна; Щербаченко, Мария Захаровна"Раньше я думала, что герои — это необыкновенные люди и обязательно из какого-нибудь знаменитого города. Но вот я, Маруся Щербаченко, ведь я была неприметная, тихая девушка, в колхозе работала и адрес мой незнаменитый — хутор Неждановка, Волчанского района, Харьковской области, в стороне от шляха... Теперь я хорошо знаю: героем может быть каждый, кто и сердцем и умом понял, как дорога ему родная земля и как ненавидит он врагов. Наш хутор был оккупированный. Боже ж мой, что там немцы вытворяли, какая страшная была жизнь. Душно мне стало, все кругом немило, всё постыло... Стали немцы молодёжь в Германию угонять, и я решила: не могу так, умру лучше, но не буду немецкой батрачкой и в Германию не желаю ехать". «Раніше я думала, що герої — це незвичайні люди і обов'язково з якогось знаменитого міста. області, осторонь шляху... Тепер я добре знаю: героєм може бути кожен, хто і серцем і розумом зрозумів, як дорога йому рідна земля і як ненавидить він ворогів. Наш хутор був окупований. Боже ж мій, що там німці витворяли, яке страшне було життя. Душно мені стало, все кругом немило, все набридло... Стали німці молодь у Німеччину викрадати, і я вирішила: не можу так, помру краще, але не буду німецькою батрачкою і в Німеччину не бажаю їхати».