9. Рідкісні та цінні видання
Постійне посилання на розділhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/9
У колекціях цього розділу розміщені електронні версії рідкісних і цінних видань ХІХ - ХХ ст.
Переглянути
26 результатів
Результати пошуку
Документ Мої спомини. 1879–1915(Київ : Державне видавництво України, 1928) Русова, Софія ФедорівнаДокумент Виробництво на Україні(Харків : Український робітник. Артемівськ, Друкарня Видавництва «Український робітник», 1926) Янжул, І.В умовах сучасної машинової техніки оснівні підвалини промисловости будь-якої країни — це вугілля та залізо. Вугілля є універсальне паливо, що розмірами вжитку займає перше місце серед низки речей опалення дарма, що йому конкурує біле вугілля (енергія падіння води; та нафта; вугілля дає рух більшості фабрик та заводів земної кулі. Залізо є незамінний матеріял для виготування машин та верстатів, для різних тривалих будівель (мостів, наприклад), для знаряддя і т. інш. Що більший розвиток має промисловість даної країни, то більше вона споживає вугілля та заліза. Україна є надто багата на ці мінерали. Донецький Басейн, що міститься у самому центрі України, є один з найбільших у Европі місцероджень твердого мінерального палива (вугілля, антрациту) та залізної руди. Сполучення цих двох оснівних для сучасної техніки мінералів зробило з Донбасу що-найбільший промисловий район Союзу Радянських Республік. Загально союзне значіння Донбасу знайшло собі влучну назву у виразі „Всеросійської кочегарні". Але копальні багатства України не вичерпуються лише вугіллям та залізом. На Донці, недалеко від Никополя, є великі поклади марганцевої руди, що вона має велику вагу у сталеливарній справі. В районі станції Микитівки (Донбас) знаходиться місцеродження живого срібла. Там же, в Донбасі, в районі села Брянцівки, є великі місцеродження кам'янки. У кол. Харківській губернії містяться соляні джерела, що сіль з них добувалася шляхом виварки. Надзвичайно багата Україна на різного роду коштовні глини. Нарешті, хліборобське значіння України й багатства її ґрунту становлять собою основу для розвитку виробництва що до обробки харчових продуктів — цукрового, олійного, борошняного й т. инш.Документ Старі хати Харкова(Харків : Друкарня Наркомосвіти, 1922) Таранушенко, Стефан Андрійович"Відсутність публікацій точних креслеників й незначна кількість виданих фотографій робить неможливим наукове штудіювання нашого хатнього будівництва. Завдання нашого часу — заповнити сю прогалину. Досліди над харківськими хатами показали, що систематичне й раціонально переведене дослідження їх може дати добрий і значний матерьял для штудій над еволюцією українського будівництва. Між ними зустрічаємо ряд будов, утворених майстрами-артистами; такі заслуговують виділення в окрему групу —в число „Памяток українського мистецтва". Друга, більш численна група, не визначаючись яскравими рисами, всеж-таки чимало дає для розуміння будівельного стилю наших старих хат; сі війдуть в „Матерьяли до історії українського мистецтва". Дослідження хатнього будівництва на Слобожанщині закроювалося нами в 1920 р. в Архитектурній Секції Харьківського Губ.К.О.П.М.І.С'а на широку скалю: малось на думці перевести реєстрацію, а слідом за нею і точне обмірювання, фотографування, зарисовки й опис всіх найважнійших старих хат Харкова, а після й губернії. На жаль з сього плану пощастило виконати дуже мало: зареєстровано й зафотографовано всі старі хати Харькова, з них девять обміряно (одну з обміряних хат ми випустили в світ минулого року, вісім публікуємо нині). Остання частина наміченої роботи не була виповнена і надіятись на продовження її в близькому будучому не має ніяких підстав. Чи пощастить опублікувати хоч найцікавійше з того, що нами вже було зібрано? Обслідування хатнього будівництва Харькова переведене було пишучим сі рядки при найближчій участи й допомозі В. К. Троценка, котрий керував обмірами й викреслюванням, він же подав нам матерьял до опису хат. З опублікованих тут вісьми хат 5, 7, 8 допомогав обмірювати й викреслювати В. Соловьїв, 2, 3 — П. Соколов, 6 — О. Степанова; останні обмірені й викреслені самим В. К. Троценком. Для цінкографії ряд креслеників підготовлено було К. А. Барманом та С. В. Григорьївим. Всим названим особам за їх допомогу складаю тут свою найщирішу подяку". С. Т.Документ Пам'ятки мистецтва старої Слобожанщини(Харків : Харківська експериментальна школа-клуб друкарської справи, 1922) Таранушенко, Стефан АндрійовичСтефа́н Андрі́йович Тарану́шенко (*9 (22-го за новим стилем) грудня 1889, Лебедин — † 13 жовтня 1976, Київ), мистецтвознавець (зокрема знавець української архітектури) і музейник родом з Лебедина (Харківщина); закінчив Харківський Університет (1916). 1920 — 33 дир. Держ. Музею Укр. Мистецтва і співр. (з 1921) н.-д. катедри історії української культури в Харкові; 1924 — 29 проф. Харківського Художнього Інституту. Таранушенко досліджував народне будівництво (зокрема на Харківщині), дерев'яні храми, кам'яну архітектуру, народне прикладне мистецтво, творчість окремих митців.Документ Что дали раскопки на Украине(Одесса : Государственное издательство Украины, Одесское отделение, Секция точного знания, 1922) Крокос, Владимир Иванович; Крокос, Володимир ІвановичДокумент Куп'янська округа(Харків : Друкарня видавництва "Пролетарій", 1926) Центральне статистичне управління УСРР; Вольф, Мойсей МихайловичВидання складається з двох частин: 1) поокругових збірок, що в них статистичний матеріял по кожній окремій окрузі поглиблено до найменших можливих територіяльних одиниць, якими є адміністративні райони, і 2) загальної збірки по Україні, де особливу увагу звернуто на можливість порівняння округ поміж собою. Все видання складене самим ЦСУ. Тут треба зазначити, що здавалося б цілком природним складання поокругових збірок доручити округовим статбюрам: вони мали б можливість, використовуючи відповідні свої матеріяли, підкреслити ті характерні риси, що властиві тій або иншій окрузі, і тим надали б збіркам певної виразности й більшої конкретности. Але, з другого боку, се разом із тим не тільки значно утруднило, але иноді й зовсім унеможливило б складання загальної збірки по Україні, до того ж не всі округові статбюра, що склалися лише кілька місяців тому, мають у такому впорядкуванні матеріялів певний досвід. Усе це разом спонукало ЦСУ провадити всю роботу в центрі, звертаючись до статбюр лише за тими матеріялами, що по своїй суті лише й могли бути в статбюрах. Складені таким способом округові збірки, на думку ЦСУ, повинні стати для округових статбюр тим вихідним моментом, з якого вони надалі мають провадити видання на місцеві кошти таких самих щорічних збірок. Коли статбюра розпочнуть видавати такі збірки в формі статистичних довідників за-для користування місцевих робітників, виправляючи конче ті хиби, що тут неминуче трапилися, то ЦСУ вважатиме одно з своїх завдань у сій справі за досягнуте. Керівничий ЦСУ України М. Вольф.Документ Матеріали до опису округ УСРР. Херсонська округа(Харків : Видання Центрального статистичного управління УСРР, 1926) Центральне статистичне управління УСРР; Вольф, М.Рада Народніх Комісарів України в звязку з останньою адміністративною реформою доручила Центральному Статистичному Управлінню скласти статистичний опис округ за новими адміністративними межами їх. Доручення се було дано в листопаді минулого року, саме в той час, коли в ЦСУ, з одного боку, наводилися підсумки в деяких виконаних перед тим роботах, а з другого — стояли на черзі нові обслідування, що мали зафіксувати стан тих чи инших явищ на початок нового господарчого року. Отож і здавалося недоцільним при таких умовах подавати відомості вже досить запізнені, в той час коли незабаром передбачалася можливість подати відомості значно ближчі до сучасного моменту й разом із тим повніші; для того треба було лише одсунути на який час остаточне складання матеріялів. ЦСУ стало саме на сей ґрунт, і, подаючи оце тепер складені збірки матеріялів до опису округ, вважає, що таке невеличке відсунення видання цілковито себе виправдало. Треба завважити, що хоч адміністративна реформа й вважалася формально на 1 жовтня 1925 року вже остаточно переведеною, але на місцях фактично ще й надалі продовжувалися деякі зміни меж районів, і одні з них збільшувалися, другі зменшувалися. При таких поточних змінах ані статбюра, ані тим більше ЦСУ не мали спроможности своєчасно їх зафіксувати й перерахувати відповідно до того статистичні матеріяли. Через те можливо, що ті відомості, які наводяться нижче в таблицях, не відповідають уже сучасним межам. Але місцеві робітники се одразу помітять і візьмуть на увагу користуючись ними.Документ По околицях Харкова(Харків : Державне видавництво України, 1929) Платонов, К.Коли запитати першого-ліпшого харківчанина про географічне становище Харкова, то майже кожний відповість — „так, на Україні, між Москвою та Кримом"... Цим туманним визначенням вичерпуються звичайно відомості харківчан у цьому питанні. Проте наша українська столиця, як і всякий інший пункт на земній кулі, має своє точне географічне становище, а саме — пересіч 50° 0' 10" північної широти з 36° 13'43,5" східньої довготи, рахуючи від Гринвича (мапа І). Яке ж природне оточення Харкова ? Це питання ще менш популярне серед широких кіл харківчан, і нам хотілося б трохи висвітлити його. Харків лежить в так званій лісо - степовій смузі, тобто, як показує сама назва, у місці переходу лісів, що тягнуться до нас з півночі, у безмежні південно-російські степи. Цим визначається весь ляндшафт харківських околиць — часта зміна лісових ділянок на поля, полів — на бори надає йому живости та інтересу.Документ Провідник по Харкову з назвами вулиць та планом м. Харкова. Книга потрібна для всіх(Харків : Видання Харківського наукового товариства, 1927) Харківське наукове товариствоЗ історії Харкова. Дивлячись на широко розкинуте місто з великими будинками, з брукованими вулицями, трамваями й автобусами, ніхто не може уявити собі, що колись — 300 років тому назад тут було хвилясте море очерету, що рясно вкривав болотяні берега р. р. Харкова і Лопані, а між цими річками ріс густий, зелений ліс. Точно сказати, коли й хто заклав м. Харків неможна. Є легенда, що Харків заснував казак Харько, але академік Д. І. Багалій вважає це не доведеним. (Портрет цієї легендарної особи можна бачити в музеї ім. Сковороди). Найпевніше, що м. Харків одержав своє ім'я від р. Харків — „Назва річки старіша за назву міста" — каже академік Д. І. Багалій. З документів за 1655 р. відомо, що „Черкас"—поселенців було так багато, що вони все городище заставили своїми дворами, а воно (Городище) рівнялося 530 саж. (треба гадати навколо). Харківське Городище — це сучасна висока частина міста, де нині Інститут Народньої Освіти, Окрвиконком та Соціяльний музей ім. Артема. Всіх мешканців в Харкові в 1665 р. було 587 чоловік; їх поділено було на сотні та десятки, на чолі яких стояли атамани.Документ Переселение за пределы Украины(Харьков : Тип. ОИК'а, 1926) Яхонтов, Александр ПетровичПостановлением 9-го Всеукраинского Съезда Советов признано необходимым „возбудить ходатайство перед Союзным Правительством о предоставлении права крестьянам Украины переселяться на свободные земли других частей Союза. Съезд признает желательным начать организованное переселение с лета этого года (1925 года). Переселенцы—украинцы разбросаны по всей территории СССР. Много их в прежнее время переселилось в районы национальных меньшинств (Казахская, Узбекская ССР). Раскрепощение национальностей, деколонизация Сибири, основные начала сельскохозяйственной политики Советской власти настойчиво требуют новых путей, новых методов колонизации окраин СССР. Цель настоящей работы заключается в том, чтобы облегчить работникам мест составить реальные планы переселения, наметить те районы из которых в первую очередь, нужно направить организованную волну переселенцев —с одной стороны. С другой стороны — наметить и те районы, в которые эта волна должна идти и принять меры к тому, чтобы не повторить ошибок прошлого при устройстве новоселов на новых местах, Если наша работа действительно облегчит составление реальных планов переселения, дав метод их составления, то можно считать что цель достигнута. П. Яхонтов. 11 ноября 1925 года
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »
