9. Рідкісні та цінні видання
Постійне посилання на розділhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/9
У колекціях цього розділу розміщені електронні версії рідкісних і цінних видань ХІХ - ХХ ст.
Переглянути
10 результатів
Результати пошуку
Документ Літературний журнал. – 1941. – № 6 (вересень)(Київ ; Харков : Видавництво «Радянський письменник». Книжкова фабрика ім. Г.І. Петровського, Харків, вул. К. Маркса, № 1., 1941-09) б/аЛітературний журнал. Орган Спілки радянських письменників України. Відповідальний редактор Ол. Десняк. Рік видання шостий. Адрес редакції: Харків, Чернишевська вулиця, 59.Документ Літературний журнал. – 1941. – № 5 (серпень)(Київ ; Харков : Видавництво «Радянський письменник». Книжкова фабрика ім. Г.І. Петровського, Харків, вул. К. Маркса, № 1., 1941-08) б/аЛітературний журнал. Орган Спілки радянських письменників України. Відповідальний редактор Ол. Десняк. Рік видання шостий. Адрес редакції: Харків, Чернишевська вулиця, 59.Документ Второй антифашистский митинг советских ученых в Москве 11 июля 1943 года(Москва : ОГИЗ Государственное издательство политической литературы, 1943)Документ Похорон друга(Київ; Харків: Українське Державне видавництво . Друкарня «Мистецтво», Харків ., 1945) Тичина, Павло Григорович"І строки минули — вдарила війна. І друг подав про себе вістку: вся ж країна гордилась ним, який, немов той плуг, в'оравсь у ворога! І кров зміїна круг нього по коліна піднялась... Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх. Велась жорстока боротьба за Харків. Строго його оточували наші. Все ж нерівні були сили, й Ярославу прийшлося битись в загравах пожеж всю ніч проти восьми. Ще більшу славу він заслужив собі, як врятував людей, що їх збирались саме вішать фашисти. З військом він одвоював село, та й сам погинув..."Документ Про віщо співають куранти(Харків : Харківське книжково-журнально-газетне видавництво, 1945) Донченко, Олесь Васильович"... Все ближче і ближче підходили до Харкова танкові дивізії окупантів. Все більше і більше з'являлося в депо поранених паровозів. Хвилюючись, Покусай з тривогою оглядав їхні пошкодження. Це були рани, здобуті в бою. Збиті труби, продірявлені тендери, побита скаллям снарядів обшивка... І тоді виринало дивне почуття: наче він бачив не машини, а живих людей — зранених, порубаних, понівечених, не знати за що скривджених... А ворог стояв уже біля воріт міста. Покусай бачив як воно змінилося. Де ви, знайомі гомінкі вулиці? На широких майданах вирито траншеї, брук перетинають їжаки з залізних рейок, протитанкові ями. Багато будинків визирають уже сліпими зіницями вибитих шибок. І з особливою глибиною відчув Покусай, яка страшна небезпека загрожує його рідному місту. Що — місту? Всю Батьківщину вкриває чорна лиховісна тінь. Що ж робити? Як захистити тебе, рідна земле?"Документ Здраствуй, Харків!(Харків : Українське державне видавництво, 1943) Нагнибіда, Микола ЛьвовичЗдраствуй Харків — красене мій, Місто юності України. Ще лунає поблизу бій, Ще жаріють, мов рани, руїни, Та змужнілі на полі війни, З сталінградським запалом у серці, Через площі проходять сини, Що тебе відстояли у герці. Микола НагнибідаДокумент В фашистском аду. Рассказы советских людей, побывавших в гитлеровской неволе(Москва : ОГИЗ Госполитиздат, 1943)Документ Kharkov: une collection de documents et d'essais(Moscou : Éditions en Langues Étrangéres. Москва : Типография «Искра революции»., 1943)Документ Грізний сміх(Київ ; Харків : Радянський письменник. Книжкова фабрика ім. Г.І. Петровського., 1941)У дні громадянської війни, коли молода радянська країна билася зі зграєю капіталістичних хижаків, поет і художник В. В. Маяковський виступив на боротьбу проти загального ворога з своєю зброєю — пером і пензлем. У гострій сатирі висміював він ворогів, палкими словами закликав трудящих до боротьби. „Вікна Роста" — так звалися мальовані ним плакати з віршованими підписами, які щодня з'являлися у вітринах Москви. Це був грізний сміх, від якого не поздоровилося ворогам ! В наші дні, коли на квітучу й могутню радянську країну знов напали оскаженілі хижаки — фашисти,— письменники й художники пішли за славними традиціями великого радянського поета. „Агітвікна" — так назвали ми бойові та сатиричні плакати, що вивішуються на вулицях соціалістичного Харкова, мобілізуючи радянських громадян на захист своєї вітчизни, гостро висміюючи знахабнілого ворога. В цій книжці зібрано сатиричні вірші, фей-летони, підписи до плакатів „Агітвікон". Могутньою зброєю й грізним сміхом відповідає непереможний радянський народ мерзенному ворогові! Н. З.Документ Лист до населення міста Харкова [від групи письменників і діячів України, 10 серпня 1943 р.](Воронізький фронт, 1943)
