Українське відродження (Третій Харків)

Постійне посилання на розділhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/4066

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Національний склад сільського населення України (за національністю господарів) : Попередні підсумки Всесоюзного перепису населення 1926 р.
    (Харків : Центр. стат. управління УСРР, 1927) УРСР, Центральне статистичне управління (ЦСУ); Вольф, Мойсей Михайлович; Яровий, І.В.
  • Ескіз
    Документ
    Провідник по Харкову з назвами вулиць та планом м. Харкова. Книга потрібна для всіх
    (Харків : Видання Харківського наукового товариства, 1927) Харківське наукове товариство
    З історії Харкова. Дивлячись на широко розкинуте місто з великими будинками, з брукованими вулицями, трамваями й автобусами, ніхто не може уявити собі, що колись — 300 років тому назад тут було хвилясте море очерету, що рясно вкривав болотяні берега р. р. Харкова і Лопані, а між цими річками ріс густий, зелений ліс. Точно сказати, коли й хто заклав м. Харків неможна. Є легенда, що Харків заснував казак Харько, але академік Д. І. Багалій вважає це не доведеним. (Портрет цієї легендарної особи можна бачити в музеї ім. Сковороди). Найпевніше, що м. Харків одержав своє ім'я від р. Харків — „Назва річки старіша за назву міста" — каже академік Д. І. Багалій. З документів за 1655 р. відомо, що „Черкас"—поселенців було так багато, що вони все городище заставили своїми дворами, а воно (Городище) рівнялося 530 саж. (треба гадати навколо). Харківське Городище — це сучасна висока частина міста, де нині Інститут Народньої Освіти, Окрвиконком та Соціяльний музей ім. Артема. Всіх мешканців в Харкові в 1665 р. було 587 чоловік; їх поділено було на сотні та десятки, на чолі яких стояли атамани.
  • Ескіз
    Документ
    Харківська округа : статистичний щорічник
    (Харків : Харківське округове статистичне бюро, 1927) Шпак, С.Е.; Харківське округове статистичне бюро ЦСУ УРСР
    Із фондів Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
  • Ескіз
    Документ
    Залізничні станції та річні пристані на території Української СРР на 1 березня 1927 р.
    (Харків : Урядова друкарня ім. Фрунзе, 1927) УРСР, Центральне статистичне управління (ЦСУ)
    Протягом минулого 1925-26 операційного року в розподілі території України на окремі адміністративні округи сталися деякі зміни, і зокрема, Павлоградську округу 7 червня 1926 р. розформовано і райони — Близнюківський, Василівський, Григорівський, Межівський, Павлоградський та Юр'ївський приєднано до Дніпро-Петровської округи, а Лозівський район — до Харківської. Крім того, 1926 року до України приєднано : 29 січня частину Путивельського повіту Курської губерні, залучену до складу Конотіпської округи (Буринський та Гружчанський райони), і 28 травня частину Новозибківського повіту Гомельської губерні, залучену до складу Глухівської округи (Семенівський район). Далі, постановою ВУЦВК'у і Раднаркому УСРР з 29 вересня 1926 р. частину Тульчинської й Одеської округ приєднано до складу АМСРР. Нарешті, за той самий операційний рік під час розподілу округ на адміністративні райони пороблено чималі зміни в середині самих округ. Всі зазначені адміністративно-територіяльні зміни мали собі за наслідок чималі переміни в протязі залізничних колій по окремих округах, а також у розподілі по адміністративних округах та районах залізничних станцій і річних пристаней, через що перелік залізничних станцій і річних пристаней України з розподілом за адміністративними ознаками на 1 жовтня 1925 року, що його впорядкувало й видруковало Центральне Статистичне Управління на початку минулого 1926 року, нині втратив уже своє значення. Зважаючи на це, ЦСУ України визнало за потрібне впорядкувати наново й перевидати зазначений перелік за даними районування на 1 березня 1927 року, що й робить, випускаючи цю роботу. Центральне Статистичне Управління.