4. Рідкісні видання Харкова ХХ ст.

Постійне посилання колекціїhttps://escriptorium.karazin.ua/handle/1237075002/1625

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 36
  • Ескіз
    Документ
    Про умови надійності психологічного експерименту
    (Харків: Харківський державний педагогічний інститут, 1941) Аснін, Володимир Ілліч
  • Ескіз
    Документ
    Воля непреложна
    (Київ ; Харків : Державне літературне видавництво . Друкарня ім. Фрунзе , Харків ., 1941) Тичина, Павло
    Ти, земле наша, рідная, святая! Ти, батьківщино люба золотая ! Це знову напад? З ворогом двобій? — Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій! Чого від тебе ворогу потрібно? За що свою він злість зганяє дрібно? Бо ти єдина, вільна на весь світ. В тобі свобода й сонце, ясен цвіт! (Павло Тичина).
  • Ескіз
    Документ
    Збірник пісень Вітчизняної війни. Складено з творів композиторів Харкова до річниці визволення рідного міста від німецько-фашистських загарбників
    (Харків : Видавництво «Соціалістична Харківщина». Друкарня «Мистецтво»., 1944)
    "Напередодні Вітчизняної війни Харківська Спілка Радянських Композиторів являла собою один з найміцніших творчих колективів на Україні, що складався з 36-ти композиторів та музикознавців. Потрапивши під час евакуації до братніх національних республік Радянського Союзу, харківські композитори, з одного боку, значно збагатили свою музичну мову вивченням на місці музичного фольклору цих республік і, з другого боку, своєю творчістю внесли багато цінного в розвиток музичної культури братніх республік. Треба також відзначити творчу роботу харківських композиторів у військових частинах. Композитор Лебединець за свою роботу в Академії ім. Молотова та у військових частинах Середньоазіатської Військової Округи одержав звання заслуженого діяча мистецтв Узбекської РСР. На конкурсі в Ашхабаді на похідну червоноармійську пісню Мейтус одержав першу премію, а Файнтух на конкурсі Середньоазіатської Військової Округи за свою стройову пісню „Зеленые фуражки" одержав третю премію. Повернувшись до рідного Харкова, наші композитори, ще з більшим піднесенням і творчим підйомом взялись до творчої праці. За короткий час поновлення роботи Спілки з'явилось багато творів, значне місце серед яких складають твори, присвячені визволенню Харкова: Лебединець—„Харківським дивізіям"; Тіц—„Навіки наш"; Гайдамака—„Пісня про Харків"; Дашевський—„Последняя почесть" (пісня пам'яті генерала Ватутіна); Нахабін—„Ой, поля, ви, поля"; Борисов—„Вперед в наступленье". За час відновлення роботи Харківської Спілки Композиторів члени Спілки—музикознавці закінчили ряд цікавих науково-дослідницьких робіт. Так, наприклад, кандидат мистецтвознавчих наук, професор Міклашевський закінчив свою цікаву працю „Музичне життя Харкова" від його заснування до наших часів. Доцент Тюменева закінчила дослідницьку роботу на тему: „Чайковський і українська народна пісня". Цю збірку вибраних пісень Харківська Спілка Композиторів склала до річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників. До цієї знаменної роковини колектив харківських композиторів приходить, як що і не в тому складі, як це було до війни, але знову згуртований як і раніше, навколо Спілки Композиторів і сповнений творчого ентузіазму в ім'я Вітчизни, в ім'я перемоги над заклятим ворогом, яка вже не за горами".
  • Ескіз
    Документ
    Ландшафты начала Полтавского века в пределах Днепровско-Донецкой впадины
    (Харьков, 1941) Ремизов, Николай Александрович; Ремізов, Микола Олександрович
    Згідно уявлень М. О. Соколова, в середній частині нижньотретинного басейну, куди, звичайно, слід віднести простір Київ—Харків—Полтава, ми спостерігаємо поступовий перехід харківських глауконітових пісків у покриваючі білі піски полтавського віку. Це могло б статися тільки при поступовій зміні ландшафту більше або менше прохолодного, моря, що меліє, ландшафтом „дуже мілководного моря, з розкиданими подекуди відмілими островами". Тобто харківське море перейшло в полтавське море, хоч і мілководне.
  • Ескіз
    Документ
    Промова на 75 конгресі британських тред-юніонів у Саутпорті 8 вересня 1943 року
    (Харків : Українське державне видавництво. Друкарня ім. Фрунзе., 1943) Швернік, Михайло Михайлович
  • Ескіз
    Документ
    Бойовий помічник більшовицької партії
    (Харків : Українське Державне видавництво. Друкарня «Комуніст», 1943) Калінін, Михайло Іванович
    "Стаття, надрукована в «Правде» від 29 жовтня 1943 року до 25-тиріччя ВЛКСМ".
  • Ескіз
    Документ
    Гряде розплата
    (Українське Державне видавництво. Друкарня «Мистецтво», Харків., 1944) Засенко, Олекса Єлисейович
    "Земля ридає. Стогнуть гори. О, горе, горе, горе, горе! Куди не кинь, куди не глянь, кипить кривавий океан народних мук... Німіють боги. Шкода шукати аналогій у хащах темних та глибоких минулих плутаних сторіч. Нема. Не знайдеш. Марна річ."
  • Ескіз
    Документ
    Буковинська краса (Літературно-біографічний нарис про О. Кобилянську)
    (Київ ; Харків : Українське Державне видавництво, 1944) Кобилецький, Юрій Свиридович; Кобилецкий, Юрий Свиридович
    Далекий острівець землі, оточений непроглядними хащами, — і тільки вкриті терном і гострим каменем стежки нагадують, що існують дороги до великої землі. Та ще тумани клубочаться в урвищах, сповиваючи обрії, посилаючи свої їдкі випари на той острів, та хіба іноді прорветься промінь крізь них з землі великої і жаданої. Треба мати велику мужність в серці, щоб не зневіритись, не втратити надій, побачити в маленькому острівці частку великої укоханої батьківщини і оспівати його, опоетизувати навіки. Велич Ольги Кобилянської в твердості духа, в незміренній силі любові до України і свого народу, до її частки — Буковини. Закинута і одірвана долею од великого слов'янського світу, серед німецьких хвиль, що билися об поріг в дійному стремлінні на схід, Буковина була справді одним з перших об'єктів германізації, але народ її встояв, зберігши вірність прадідівським звичаям, своїй культурі, зберігши свою національну гідність. Ольга Кобилянська, як вірна дочка свого народу, була виразником невичерпних духовних сил народу, його патріотичних почуттів, його зброєю в опорі онімечуванню. Творчість Ольги Кобилянської припадає на останнє десятиріччя XIX і першу третину XX сторіччя. Вона бачила здійснення віковічних мрій українського народу — історичне возз'єднання українських земель, а закінчила своє життя навесні 1942 року серед лиха і смутку, принесеного німецькими загарбниками на тимчасово окуповані ними українські землі. Ольга Кобилянська була пристрасною патріоткою і співцем своєї чудової Буковини і гордих буковинців, що їх благородство протиставляла вона бундючності зарозумілих німецьких „культуртрегерів". Любов до Буковини, до свого народу — основний мотив у творчості письменниці. Можна без перебільшення сказати, що буковинська природа знайшла найкращого свого співця в особі Ольги Кобилянської.
  • Ескіз
    Документ
    Російське серце: про героїчні вчинки льотчика Хлобистова Олексія
    (Москва ; Харків : Українське Державне видавництво, 1944) Симонов, Костянтин Михайлович
  • Ескіз
    Документ
    Панас Мирний (популярний нарис)
    (Київ ; Харків : Українське Державне видавництво. Друкарня «Мистецтво», Харків., 1944) Кирилюк, Євген Прохорович